Запитальний знак
І осінь причастилася сльозою.
Чому, скажи, мої німі уста
Лишились не ціловані тобою?
Чому усе складається не так
Як хочеться, як віриться?
Мовчання...
Сухий листок - то передзим'я знак,
Змарнілі мрії - знак років чекання.
Все важче віриться,
Все важче віднайти
Святе тепло на дні холоднім серця.
Десь я прямую, десь прямуєш ти...
А наше літо в пам'ять обернеться.
Мрячить із ранку,
Тоскно і мрячить.
Свинцеве небо накриває місто
І я не знаю - будемо, а чи
Не будемо з тобою...
Знаєш, звісно,
Мені б хотілось бути, але як
Розпорядиться доля - я не знаю,
Тому і ставлю запитальний знак
І журавлем у вирій відпускаю.
21.09.2013р.
Свидетельство о публикации №113101609873
Бо навіть ми й не цілувались
І все було наївно, чисто.
Не падало тоді ще листя
І ніжно все п"янив навколо
Вечірній подих матіоли.
Сподобалось на Вашій сорінці, зайду ще. З повагою Ю. Рад.
Юра Радуга 12.11.2015 23:49 Заявить о нарушении
Радію, що сподобалося!
З повагою Наталя.
Наталя Мазур 30.11.2015 22:20 Заявить о нарушении