(Присвячується В.Б.)
У бар, на горнятко кави
Загнала погода зимова.
Там двоє мужчин цікавих
Вели між собою розмову.
- Красива?
- Так, звісно, красива,
Охайна і стильна.
До того ж
Привітна і дуже вразлива,
Сама ж не образить нікого.
- А очі?
- Великі, як вікна
У душу, що вабить розмаєм.
Жіноча в них туга одвічна
За тим, кого й досі кохає.
- Розкішна?
- Як сонячна осінь,
Хоча й на околиці літа
У мріях,
А сиве волосся
Морозом на скронях розквітло.
- Чи любить?
- Так, любить роботу,
Без неї не може і днини,
А по ночах плаче, достоту...
Та зранку до праці.
Мужчини,
Мабуть, іще довго б шептались
За кухлем пінистого пива.
Не втрималась я і озвалась:
- Скажіть, а вона щаслива?
10.10.2013р.
Розмова
© Copyright: Наталя Мазур, 2013
Свидетельство о публикации №113101609212
Свидетельство о публикации №113101609212
Рецензии
Ваш вірш з психологічним підтекстом. Для поета вміння віднайти щось головне в стосунках чи взаєминах людей - дуже важливо.Вам вдалось відкрити очі "отим мужчинам, що зайшли до бару на горнятко кави". Про що, мовляв, ви розмовляєте, шановні? Ви що осліпли зовсім чи вам перемкнуло? Адже доля людини вимірюється не метрами й кілограмами, не роботою, а лише ЩАСТЯМ. Дякую сердешно!
Бурчак Ворожбянский 16.10.2013 22:16 • Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 16.10.2013 22:16 • Заявить о нарушении
А я дякую Вам, Олег Семенович, за вміння розуміти те, що хоче сказати жінка. Ваш коментар тому свідчення. Чесно скажу - потерпала за вірш, чи вірно його зрозуміють... Та бачу, мої побоювання були марними.
З повагою Наталя.
Наталя Мазур 16.10.2013 22:35 Заявить о нарушении
З повагою Наталя.
Наталя Мазур 16.10.2013 22:35 Заявить о нарушении