Василь Симоненко. Не верь мне
(1935 – 1963)
НЕ ВЕРЬ МНЕ
Не верь мне, ибо врать я не умею,
Не жди меня – ведь я и так приду.
Приду, надежду робкую лелея,
А подарю лишь горечь и беду.
И все слова, придуманные мною,
В косноязычный лепет облеку,
В усталости тупой улыбку скрою,
И погружу в холодную тоску.
И утомлю, нытьём надоедая,
Смутившись, буду сам себе не рад,
Когда охватит боль, не зарыдаю,
Расхохочусь – некстати, невпопад.
Не верь мне, ибо врать я не умею,
Не жди меня – ведь я и так приду.
Приду, надежду робкую лелея,
А подарю лишь горечь и беду.
Перевод с украинского –
Валентина Варнавская
* * *
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
НЕ ВIР МЕНI
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь.
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду,
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
27.02.1963
Свидетельство о публикации №113092503922
С уважением, Виктория
Торри2 29.09.2013 11:34 Заявить о нарушении
Поэт действительно удивительный.
Рада, что Вас это трогает...
Спасибо.
Со взаимным уважением -
Валентина Варнавская 29.09.2013 12:47 Заявить о нарушении