Забрала в йна в д вчинки батьк в

Забрала війна в дівчинки батьків,
Лишила сирітку серед ланів.
До берізки тулилась мала,
Та Душа її в муках жила.

Притулилось дівчатко до  берізки,
плаче серденько, а душа страждає.
Де ж шукати  щастя у цім світі,
Мабудь, щастя тут для неї немає.

Ой, дівчино, серце не згаси,
Навіть в темну ніч зоря зійде.
Бог почує, - сльозу обітри,
Світло вкаже шлях,де щастя жде.

Притулилось дівчатко обережно,
гіркі сльози котяться додолу.
Чом живеться їй так дуже тажко,
хто підскаже, як змінити долю?

Гірко плакала дівчина-сирітка,
вся природа  плач її почула,
І раптово темна  ніч настала ,
та у серце сміливість вернула.

Ой, дівчино, серце не згаси,
Навіть в темну ніч зоря зійде.
Бог почує, - сльозу обітри,
Світло вкаже шлях,де щастя жде.

І зійшло над сиріткою сонце,
Зігріло їй зболене серце.
Хоч війна батьків відбирає,
Та надія в Душі не вмирає,

Бо де плаче покинута дитина,
Там небесна стоїть Україна.
І в молитві розквітне земля,
тай обійме рідне дівча.