Спадає, розгубивши зорі, вечір.
Кружляє пухом в оксамитнім небі.
Влягається на віти молодечі
Гінких дерев. Немов казковий лебідь,
Кущ ялівцю. Вдягнувши капелюха,
Багряні брості хилить горобина.
Через рядно, що ткала завірюха,
Протоптана мереживна стежина.
Лавки, у сніг загрузлі по коліно,
Дрімають мирно попід ліхтарями,
Що у покорі стали і уклінно
Мене вітають жовтими вогнями.
Врочиста тиша! Наче таїною
Наповнилось довкола все до краю...
Сніг білим пухом в'ється наді мною -
То ангели у небесах літають.
24.12.2012р.
Таiна
© Copyright: Наталя Мазур, 2013
Свидетельство о публикации №113010908099
Свидетельство о публикации №113010908099
Рецензии
І тихо мріють про любов для тебе,
Бо ми хоч Люди але Чела Веки!
Повіки - учні, та іти доверху,
Повіки мусим, крізь любов і смерті!
Дякую!
Борис Смыковский 05.03.2013 13:55 • Заявить о нарушении
Бо ми хоч Люди але Чела Веки!
Повіки - учні, та іти доверху,
Повіки мусим, крізь любов і смерті!
Дякую!
Борис Смыковский 05.03.2013 13:55 • Заявить о нарушении
Дякую за такі мудрі слова, пане Борисе!
Рада, що ви завітали!
Наталя Мазур 08.03.2013 14:58 Заявить о нарушении
Рада, що ви завітали!
Наталя Мазур 08.03.2013 14:58 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.