Марк Йогансен. Вот иду по рельсу...

***
 
Вот иду по рельсу и шатаюсь.
Добреду до края, упаду?
Лес направо, как зеленый заяц,
пристально глядит, как я иду.

А кузнечик  отзвенел  в бурьяне,
песню травам и лесам раздав;
словно колокольчик деревянный,
словно спит и падает вода.

Сколько обнималось дней с ночами,
ранним утром таяло в окне,
сколько птиц летело над полями,
больше не увижу их  во сне.

Я иду по рельсу и шатаюсь.
Добреду когда иль упаду?
Лес застыл. И, как зеленый заяц,
пристально глядит, как я иду.

с украинского перевел А.Пустогаров


* * *
 
Ось іду по рейці і хитаюсь,
Чи дійду до краю, чи впаду,
Ліс ліворуч, мов зелений заєць,
Задивився на мою ходу.

Десь далеко одинокий коник
Пісню травам і лісам згадав;
Наче гасне дерев’яний дзвоник,
Наче спить і падає вода.

Скільки днів любилося з ночами,
Розтавало вранці у вікні.
Скільки птиць летіло над полями,
Не верталося до мене уві сні.

Я іду по рейці і хитаюсь,
Чи дійду до віку, чи впаду.
Ліс спинивсь. Ліс, мов зелений заєць,
Задивився на мою ходу.
 
 
1927