Я iду, здiймаю, снiжну пиль дорiг...

Польові дороги в край ведуть п’янкий.
Там чарівні квіти, там берези білі,
Там мандрує вітер сивий і палкий
І літають мрії – птахи сизокрилі.

Я іду, здіймаю, сніжну пиль доріг,
Манять ясні зорі в височінь свою,
Тає на долонях ніжний білий сніг...
В тих краплинах бачу доленьку мою.

Їх тремтлива, чиста, щира прохолода
На вустах вишневих залишила слід.
І з’єднала руки матінка-природа,
Поєднала долі в їх стрімкий політ.


Рецензии
ПРЕЧУДОВО, Володя!!!
(але українською, здається, вірно буде "сніжний пил доріг" )

Ксю Чапайкина   17.03.2012 17:32     Заявить о нарушении
Ксюша, i так i так буде вiрно, бо насправдi - "пилюка", а в уявнiй лексицi автора такi варiанти, як мiй та Ваш, допустимi. З вдячнiстю Володимир.

Владимир Великодный   17.03.2012 22:32   Заявить о нарушении
Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі - ПИЛ, чоловічого роду. ПИЛЯКА, ПИЛЮКА - жіночого роду, розмовне.
Дуже дрібні частки снігу, що носяться у повітрі - КУРЯВА, жіночого роду.
(Великий тлумачний словник української мови)

Можна: "Я іду, здіймаю куряву доріг", ритм не змінюється, буде бездоганно.
Вибачте за втручання,

Надежда Рубинская   26.12.2012 14:44   Заявить о нарушении