Орлиний клекіт і ведмежий рев,
Травневих крон вечірній шелест мрійний,-
Я знаю мову звірів і дерев,
А от людей – не дуже розумів я.
І шурхіт хвиль, змиваючих сліди,
Струмка дзюрчання в березні блідому –
Я знаю гомін вітру і води,
А от людський – здавався невідомим.
Сузір'їв шепіт, світло неземне,
І Місяця вечірня колискова –
Я знаю мову Сонця і планет,
Людська ж – була чужа для мене мова.
Стеріг туман зелений сон полів,
Простерла ніч над нами теплі крила –
Мене забрали вири дивослів,
Коли зі мною ти заговорила.
Орлиний клекiт i ведмежий рев...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111101701811
Свидетельство о публикации №111101701811
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.