Коли помирав він, до нього прийшло життя –
Веселий малюк, життєрадісний і кирпатий.
Малі рученята до нього тягло дитя:
Чого ти лежиш? Уставай-но, ходімо гратись!
Коли помирав він, до нього приходив страх
Що, може,закінчиться все, як його не стане.
І шарпало душу на вже неземних вітрах,
Та він шепотів: Це неправда, не я - останній.
Приходили друзі. Журчали струмки розмов.
На мить оживала обличчя його блідИзна.
Коли помирав він, до нього прийшла любов,
Та він попросив: Не пускайте... Скажіть, що пізно
Коли помирав вiн...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111101701449
Свидетельство о публикации №111101701449
Рецензии
