Здивований?..

Здивований?... Не сподівавсь зустріти
Давно забуте, дивовижне світло?
А це  зоря вечірня знову сяє –
В очах щасливих жінки,
                що кохає…
Слова освідчення у скронях  б’ються,
А по щоках гарячих тихо ллються,
Як літній дощ, що землю напуває,–
Щасливі сльози жінки,
                що кохає…
В її  обіймах осінь вітром лине,
А поцілунки – з присмаком полину,
І полум’ям  шаленим опаляє
Гарячий  шепіт жінки,
                що кохає...
               
Її полюбиш – заздритимуть люди;
Не зможеш –  спокою тобі не буде, –
Бо в  світі сили більшої немає,
Ніж сила серця жінки,
                що кохає...




(Репродукція картини О.Борисової "Сльоза" - з Ін-ту)


Рецензии
Оце так! Нарешті я зрозумів що Ви Ірино вклали у вислів: «Жінка що кохає», це зовсім не те що «Любящая женщина»... так, одне явище, подібні значення, але яка різна енергетика!
Ні, все ж таки жінки більш поетичні створіння, ніж ми неголені…
в який вже раз знімаю капелюха!

Игорь Белый 3   09.11.2011 21:53     Заявить о нарушении
Як чудово, що Ви відчули!..І САМЕ на енергетичному рівні!..
Знаєте, Ігоре, Ваші відгуки такі неформальні, щирі й привітні,що навіть настрій змінюється! ДЯКУЮ!!!!!

Ирина Колтуцкая   10.11.2011 18:33   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.