***
Ми вийшли із світла і тіней,
Прибульці з далеких вершин.
Ми джини, ми джини, ми джини,
Навік закупорені в джин.
Ми зліплені з глини і марев,
Ми втілення прагнень і чуд.
Ми хмари, ми хмари, ми хмари,
Які не приносять дощу.
Уламки забутих імперій,
Покриті пісками віки.
Ми двері, ми двері, ми двері,
З яких позбивали замки.
Ми крона, і стовбур, і корінь,
Ми все – від вагань до богів.
Ми море, ми море, ми море,
В якого нема берегів.
Полонені вічної ночі,
Заховані в попіл вогні…
Ми очі, ми очі, ми очі
Розплющені в зоряну ніч.
Нащадки великого чуда,
Ми спокій і вічний сумбур.
Ми люди, ми люди, ми люди,
Народжені подихом бур.
Ми вийшли из свитла и тиней
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111041008982
Свидетельство о публикации №111041008982
Рецензии
