***
Вітер шарпає навстіж розчинені двері,
Порозбивані вікна тьмяніють тривожно –
Тут ніхто не живе. Завойовує терен
Неприбираний сад. Цей будинок порожній.
Заросла бур'янами до нього стежина,
Потемніли роками не білені стіни,
Вже господар давно не заводить годинник,
Винувато сумують неметені сіни
В цьому домі зросло не одне покоління,
Вистачало дитячого плачу і сміху, -
Та покинули всі цей привітний будинок
Хижокрилим вітрам і негоді на втіху.
Восени падолистом його засипає,
Кучугурами снігу закутує грудень.
А будинок все вірить. Будинок чекає,
Він чекає на те, що повернуться люди.
Вiтер шарпае навстiж...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111031703210
Свидетельство о публикации №111031703210
Рецензии
Така у вас поєзія Чуттєва і Суттєва. З повагою до вас Віра.
Що стосується цього вірша, то мала й собі такі думки: http://www.stihi.ru/2013/07/26/5990
Володина Вера Вескай 05.11.2013 21:39 • Заявить о нарушении
Що стосується цього вірша, то мала й собі такі думки: http://www.stihi.ru/2013/07/26/5990
Володина Вера Вескай 05.11.2013 21:39 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.