***
Прийшла. Захиталося полум'я свічки.
Обличчя – за легким серпанком печалі.
І гупає в скронях: навіщо? Навіщо?
Мовчання.
Подруга троянд, королева фіалок,
Людина без тіні чи тінь без людини –
Ти знову приснилась і знову мовчала –
Єдина.
Зовеш, ніби нявка, у звори і прірви,
Піду за тобою й не прийду зі сну я .
На колах людських бережу тобі вірність –
Тобі, що тебе не існує.
Прийшла. Захиталося полумъя свiчки...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111031503217
Свидетельство о публикации №111031503217
Рецензии
