***
В зірках пульсує нечервона кров,
Притоки жил вливаються в години.
Мені здається часом, що людина –
Осколок галактичних катастроф.
Ми вже не можем пам'ятати мрії.
Для нас Земля – єдина цитадель.
Чому ж зірки притягують людей
І мучить їх космічна ностальгія?
Мисливці, орачі, ремісники –
Ми пам'ятаєм тисячу віків,
А далі – мовби хто поставив прочерк.
То хто ж ми, люди? Звідки ми прийшли?
...У нас тіла і душі від Землі,
А від зірок = лишились тільки очі.
В зiрках пульсуе нечервона кров...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111031403742
Свидетельство о публикации №111031403742
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
