Белая симфония перевод с украинского

БІЛА СИМФОНІЯ (Ліна Костенко, http://pysar.tripod.com/Kostenko/)

Було нам тоді не до сміху.
Ніч підняла завісу –
біла симфонія снігу
пливла над щоглами лісу.

А ліс, як дрейфуюча шхуна,
скрипів, у льоди закутий…
І хлопець, зворушливо юний,
сказав із дорослим смутком:

– Ти пісня моя лебедина,
останнє моє кохання…

В такому віці людина
завжди кохає востаннє.

Бо то уже справа гідности –
життя, бач, як сон, промайнуло.
Підлітки для солідности
мусять мати минуле.
Завіяні снігом вітрила
звисали, як біла гичка…
Я теж йому щось говорила,
і теж, певно, щось трагічне.

Було кохання фатальне,
майже з драми Ростана…
Я тільки сніг пам'ятаю,
отой, що давно розтанув
Білу симфонію снігу,
шхуну, в льоди закуту…

А нам з тобою – до сміху!
А нам з тобою не смутно!
І добре тобі, і весело
на білому світі жити.
Ти тільки, як всі воскреслі,
не любиш про смерть говорити.
І маєш, напевно, рацію.
Минуле вмерзає в кригу.
І це вже не декорація…

Біла симфонія снігу.

Стогне завія до рання,
зламавши об ліс крило…
Ти – моє перше кохання.
Останнє уже було.

БЕЛАЯ СИМФОНИЯ (перевод П.Голубкова)

Было нам тогда не до смеха.
Ночь подняла завесу –
Белой симфонией снега
Плыла над мачтами леса.

А лес был дрейфующей шхуной,
Скрипел он, во льдов торосах…
И парень, волнительно юный,
Сказал мне с печалью взрослой:

- Ты песня моя лебединая,
Другой любви - не последую.
В таких летах у мужчины
Любовь обычно последняя.

Ведь то дело чести просто –
Жизнь, мол, как сон хороший.
Солидным быть хочет подросток,
Должен иметь он прошлое.

Укрытые снегом ветрила
Свисали, как белая гичка…
Я тоже ему говорила,
И тоже о чем-то трагичном.

Любовь та была фатальной,
Почти из  драмы Ростана…
Я только снег вспоминаю,
Тот снег, что давно растаял –

Эту сифонию снега,
Шхуну в плену ледовом…
А нам с тобой всё – до смеха!
Нет грусти у нас с тобою!

Тебе хорошо и весело
На свете на белом жить.
Ты только, как все воскресшие,
Не любишь про смерть говорить.

И прав ты сейчас, наверное.
Былое вмерзает в лёд.
То не декорация белая…
Симфония – снег идет.

Стонет всю ночь вьюга нервная,
Ломает о лес крылА…
Ты – любоввь моя первая.
Последняя уж была.