Iз Градища Кийова - II

                для Галини Т.

Із градища Києва, із лігвища Змієва*
ллється плач-лемент за коханням, за любовію...
Не чую,
бо вію вітрами-вітрищами над морем студеним,
горищами несуся над містом Варяжим
ряженим...

Не чую як б'ється в краю полуденнім серденько
Діви Чорної-Діви Білої,
як пристрастю  повняться ночі її...
Ночую один на баркадері,
цикадами сню таврійськими.
Прокидаюсь,
а море чуже-холоднеє гойдає кораблик мій утлий,
у тлустий берег корму тисне.
Кисню не стачить
і я прошу Пречисту:
"Дай же вдихнути на повні груди цеї ночі,
що єднає мене з Містом,
що наповнює моє існування змістом,
що дає Лебедятку** оруди
почути як ллється пісня за коханням палким,
за любовію із градища Києва,
із лігвища Змієва...

--------------------------------------------
* «Из города Киева, из логова змиева
   Я взял не жену, а колдунью...»
                Н. Гумилев
** молода, недосвідчена Душа.

©2005-2010 Ingvar Olaffson


Рецензии
Цікавий твір. І той, що -І (один),і той, що на сторінці 575.

---
"З города Києва
з лігвища Змієва"
взяв за дружину царівну.
Ніжно так пестилась,
славно так лестилась...
в очі вдивлялась покірно.

Знову і знову
чується слово -
благословля, чи карає?
Вічні устої;
міст Калиновий
нового лемку чекає.

Теплої днини
гільце ялини -
між реміння перевесел...
дружби з дружками
за чобітками
тягнеться спровоклість весен.

Владимир Киевский   02.02.2011 22:49     Заявить о нарушении
Дякую, пане Володимире! Зараз час переробки старого. Відверто кажучи, вдається надати і нового звучання старим текстам і нові сенси з'являються. Ваш відгук мене дуже потішив. Вибачайте, що відповідаю запізно...

Ингвар Олафсон   05.02.2011 06:52   Заявить о нарушении