Голос з середини

Ми стоїмо посеред життя, як паршиві вівці,
Намагаючись пристосуватись до кращих отари.
Нас дискваліфіковано через брак амбіцій
Без єдиного права на статус гуманітарія.

 Я наприклад любила простих українських хлопців
Тих із Соловків, найщиріших коханців нації
 Мені ж нав’язали самовпевнених грецьких старців
А опісля звинуватили у профанації.

 За плечима роки виношених в утробі  текстів,
Дисбактеріозів, врешті, постійного токсикозу,
Передчасних пологів, вимушена відсутність сексу
Як життєвий наслідок невдалого симбіозу.

 Нас не розмежують, просто скаладуть у купу.
Хоч у кожного, по-суті,  в душі своя драма.
Тільки тим ми й однакові, що для Нас розпука
Проявляється  на рівні дитячої травми.
 
І таких як ми , на жаль, переважна більшість:
Непочутих, неприйнятих, вибагливими суспільства,
Де  Цензура не синонімізує  дійсність,
Де естетика  обмежує  українофільство.


Рецензии
Чудовий вірш. В десятку.
З повагою,

Иван Андрощук   17.10.2011 05:54     Заявить о нарушении
Дуже дякую)

Светлана Лункевич   06.07.2012 12:33   Заявить о нарушении