О, скiльки тих непiзнанних бажань...

О, скільки тих непізнанних бажань,
Бринять струною з чистого кохання.
О, скільки радощів і тих страждань,
Чим більш складні життєві запитання.

Одне життя у хвилі нетривалій,
Кохання справжнє не заради втіх.
Але є в тім зворотній бік медалі:
Любов, як зірка, сяє не для всіх...

І ось вона - сумна, простоволоса,
Їй вже не кидають й пелюсточки троянд…
По скалках серця поспішає боса,
І не очікує питання і порад.

І білий світ - стає умовно білим,
Коли наздоганяє час утрат,
Тоді душа торкається несміло
До серця, що вже теж, як дублікат.

І, як чуже воно: живе, та не моє,
І де мій порятунок той блукає?
Воно чекатиме, допоки не замре,
Повернення того, кого кохає.
====================
Перевод Анны Дудка и автора:

О, сколько их, непознанных желаний,
Звучат струной с душою невпопад.
О, сколько радости в любви, тоски, страданий,
Где встреча каждая – как будто звездопад.

Любовь – волна. Была она и нету,
И натиска не сдержат берега.
Изменишь – и пойдёт гулять по свету,
Любовь ведь королева, не слуга!

Мне без тебя стал белый свет не белым,
Я думала – не выдержу утрат.
Душа дышала, да и то несмело,
И сердце было словно дубликат.

Ушла любовь, послушная движенью,
Босая, по осколкам бывших встреч.
Осиротела я, но к удивленью,
Я до сих пор хочу её сберечь.

Худ.Катерина Касьяненко.