У матусі доня запитала:
"Ти чому вже сива,наче либідь?
Може то тебе нелегка доля
Білим кольором снігів пофарбувала?"
Пригорнула доню мама сива,
Чорні коси лагідно прибрала,
І в очах блакитних, наче зорі,
Вогник злегка забринів сльозою"
"Ні, маленька, ні нелегка доля
Мої коси сивим фарбувала,
Я свого волосся чорний колір
В твою косу по ночах вплітала,
Як, колись, мені моя матуся
Чорну фарбу щіро дарувала"
Матус
© Copyright: Елена Болтенкова, 2010
Свидетельство о публикации №110090103855
Свидетельство о публикации №110090103855
Рецензии
Стихотворение пропитано любовью к самому близкому человеку...
Мишка 01.12.2010 20:33 • Заявить о нарушении
Мишка 01.12.2010 20:33 • Заявить о нарушении