Під стелю блакитну, високу
Жбурляю думки знавісні.
За кілька краплин твого соку
Нема чим віддячить весні.
Любов'ю?
Та щойно не стало.
Мов спраг березневих котів.
І хворого серця замало.
І січених нервів-дротів.
Рамена трясе від напруги.
Із горла знущається ком.
Сумніше немає наруги,
Ніж бути весні боржником.
Борг
© Copyright: Палад, 2010
Свидетельство о публикации №110061706940
Свидетельство о публикации №110061706940
Рецензии
