Спогад
Шляхи,перехрестя і брами,
І очі з відомським вогнем.
Я (вірите, пані Оксано?)
Була Вавілонським царем.
Я мовчки складала закони
Під схвалення давніх богів
І вірила, що перегони -
То справжнє життя для царів.
Ще й досі таблички із глини
Чиїсь будоражать уми.
А в мене нема батьківщини -
Ні царства, ні навіть війни.
Я - дика, свавільна(свавільний?),
На попелі тисячоліть
Зворушено, гірко і сильно
Благаю богів:"Поверніть!"
Не трон, де сидів я чи лежав,
Не землю. де крові лилось!
А ту незбудовану вежу,
З якої усе почалось.
Я б мовчки, скривавлена й боса,
Її будувала одна.
Ні вітер, ні спрага, ні роси,
Ні смерть, ні жорстока війна
Не зможуть мене зупинити,
І в мороці духів чи душ
Я зможу її захистити
Тим вічним і справжнім: не руш!
Ілюстрація з Інтернету: Пітер Брейгель Старший. "Вавілонська вежа"
Свидетельство о публикации №109050403468
С теплом, Адела
Адела Василой 14.09.2011 01:26 Заявить о нарушении
С уважением
Стелла Свердлова 14.09.2011 22:36 Заявить о нарушении
Наверное, я слишком многого хочу, извините, если что. Но я загорелась идеей перевести их на русский. У меня есть несколько переводов из украинского, но подстрочник я себе сделала с помощью Гугла - а он очень своеобразно переводит... конечно, мне пришлось его переосмыслить и просить помощи у носителей языка. :))
Адела Василой 03.07.2017 18:16 Заявить о нарушении