Нагадаю...

       ***  ***  ***

  Я, iнодi, дитинство нагадаю

  i мимоволi в пам"ятi спливе,

  що спiльного з теперiшнiм не маэ,

  лиш спогадом у думцi оживе.

 
  Вiдчую рос блажену прохолоду...

  На травах павутиння, мов вбрання.

  Я поглядом пройму в лиманi воду,

  яку нiхто не замутив зрання...


  Ловитиму рибину пiд камiнням,

  вiдчую ii силу i вагу,

  поволi захоплюся граючим промiнням,

  помiчу золотаву стрекозу.


  Тут,пiсля ночi, розпустились квiти...

  В повiтрi дихаэ iх аромат...

  Тому так просто, без пiдстав, радiти...

  i щось нове, для себе, вiдкривать...


  i буду я художником,поетом

  i стану лiкарем i спiваком,

  коли захочу буду президентом

  i буду я простим садiвником...

 
  Такi можливi видаються мрii

  i необмежений думок порив...

  Та десь подiлись райдужнi надii...

  Чому i хто тi мрii загубив?

       ***  ***  ***  ***

 


Рецензии
... поволi захоплюся граючим промiнням,
- и еще местами размер не сбивается ли?..
:)

Рон Вихоревский   23.04.2020 09:22     Заявить о нарушении
Рон
для меня размер роли не играет
главно шоб мне нравилось
рубишь фишку?
а кому не нравлица
хай извиняет

Тома Козак   23.04.2020 18:56   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.