Лямур

       
Захололо-пригусло,
Та не скам*яніло в душі,
бо осіло у серці,
немов різнотрав*я медове,
те колишнє гаряче,
що нині уже не пашить,
те колишньо- п*янке,
що уже не вирує, мов повінь.
А було ж, а було,
Мов безмежжя травневих бузків,
Як липнева гроза
У гарячій розповені літа,
Золота акварель
у майоліці світлих мазків,
вар*єте почуттів,
при свічах зорепадів-леліток...
Захололо – пригусло.
Чому не питаєш «чому?»
Мовчимо... розуміючи марність
Цього запитання,
У гарячих долонях
Ми гріємо згуслу лямур
І, зігрівшись, вона
неодмінно відтане, відтане...


Рецензии
Гарно, динамічно, і в міру журливо.
Але згуслу лямур я в цьому контексті собі уявляю слабко. Щось текст занадто органчний, а лямур просить іронії. Як на мене так.
Єдине, що тут тримає цього хранцузького зайду, це рима.
Наталько, не мур-мур-гар-гар на мене, хай би була наша звична проста любов, та й по всьому.

Леся Романчук   09.10.2008 21:05     Заявить о нарушении
Лесюню, це слово мені підкинув Комаров. Я недавно опублікувала вірш на Майстернях "Наше літо", здається навіть отримала за нього 5,5. Але О. Комарова він страшенно роздратував, і він мені все натякав, що "лямур" на мою творчість погано впливає. Ось так і виникла ця назва разом з новим віршем... А ти ж знаєш мою слабкість до іронії...от і не вирималась від спокуси. Хоча сам вірш один з небагатьох, які мені самій подобаються. Чомусь асоціюється з піснею.

Наталя Терещенко   09.10.2008 21:19   Заявить о нарушении
Я така сама - почну так лірично-драматично, а потім звідкілясь виповзе чортик і підкаже якусь дурницю. А краще дотримати в одному стилі до кінця (імхо).

Леся Романчук   09.10.2008 21:56   Заявить о нарушении