(подрузі задля розради)
Ось чубатий в веснянках хлопчина –
Це чиясь дорогенька дитина,
Поруч я. Ледве жевріють нерви,
І, здається, два кроки до стерви.
Стій! А син мій – такий же хлопчина,
Це моя найдорожча дитина!
Поруч хтось, в кого ті ж самі нерви,
І ті ж самі два кроки до стерви...
Я благаю, щоб мить зупинилась,
І я пильно себе роздивилась,
І згадала прадавній до болю
Поштовх серця, що кликав до школи.
То була найсвітліша хвилина –
Там жила в мені сильна людина,
Панувала там зоряна мрія,
Що я все подолаю, зумію!
Мій сусіда по парті – хлопчина –
Був чиясь невиносна дитина.
І, напевне тоді ще я знала:
Не найлегший я хліб обирала...
Бийся, серце, спокійно, спокійно,
Зараз нерви сховаю надійно,
Уявлю собі світлу ту днину,
Де доросла в веснянках людина
Від душі привітає мене,
І при зустрічі не обмине!
11 листопада 2003 року
Одна мить з життя вчительки
© Copyright: Анна Малахова, 2006
Свидетельство о публикации №106121000105
Свидетельство о публикации №106121000105
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.