http://stihi.ru/2021/05/05/7751
Захлопнув тихо льох закат,
Відправив Сонце спочивати.
І зразу тисячи мишат
По небу почали гасати.
Для них темрява - наче сир!
Що навіть нас не помічають!
Повигризали тищі дір.
Яскраві очи виглядають -
Смачні казкові сни
шукають.
Тут виліз круглий білий кіт,
I посміхнувся на весь світ -
Нарешті мрії всі здійснились!
Попав у сні в мишиний світ.
Але по норам всі розбіглись!
Яку ж скоріше вполювать?
Скрізь тільки очи
з нор
б
л
и
щ
а
т
ь
!
=GoldKing=05.05.2021/Зоряна країна Еспаньола/
Zoryana Dedyaeva
У садочку молода вихователька допомагає малому, що йому ледве три роки, взувати зимові чобітки. Йде дуже непросто. Малий пихтить. Вихователька собі. Від напруги розчервонілася, але за якимось разом вдалося таки. Аж присіла перевести подих. А малий каже, що то не на ту ногу взули.
Виховательки приглядається, і дійсно переплутали лівий з правим. Береться стягати. У зворотний бік йде легше, але однаково треба трохи пововтузитися. Потім назад взувати. Тим часом у неї вже з’явилися перші крапельки поту на чолі. Малому також важко. Але обидвоє стараються. Ще трохи і чобітки на ногах. Малий видає:
- То не мої чобітки.
Вихователька трохи в ступорі. У неї починають дрібно тремтіти коліна. Але стягає чобітки з ніг. Дихання глибоке, бо то фітнес ще той. Коли один вже лежить на підлозі, а інший от-от сповзе, малий додає:
- То чобітки мого братика. Мама сказала їх носити.
Праве око у виховательки дрібно сіпається. Вона йде випити склянку води, хоча хочеться їй чогось набагато міцнішого. Але бере себе у руки і починає взувати малого. Чомусь справа йде найважче з усіх разів. Піт тече струмком і змиває туш. Малий кілька разів голосно "ойкає", але терпить. Намагається допомагати, як вміє. Вихователька подумки вже написала у травні заяву на звільнення і їде на полуницю до Польщі. Проходить ще трохи часу. Чобітки нарешті на місці.
Виснажена важко опускається на стілець хвильку перепочити. Малий винувато стоїть біля неї і чекає, щоб продовжити вдягатися. Зрештою, трохи прийшовши до тями, вихователька допомагає йому вдягнути куртку та шапку. Питає, де його рукавички. Малий тихо відповідає:
- У чобітках...
Пишу онлайн... Фiнал буде по фiналу
http://stihi.ru/2021/05/07/4567
Вихователька з малим
Черевики надягають,
На прогулянку, як в дим
У світанок поспішають.
А малий, як ситий кіт -
Так пихтить, аж бульби дує,
З виховательки ллє піт -
Вихователька лютує.
Ось нарешті - є один!
Другий лізе дуже туго:
- Та давай, ворожий син!
Надягайся, недолуго!
Курволихо! Файний Треш.
Не знайти дурніш роботи!
Фух. Впоралися. Авжеж!
От ганьба оті чоботи!
Перевести можна дух, -
Не завадило б і кави!
Але малий відчайдух
Промовля не для забави:
- Дуже гарні та прудкі -
Можна міряти дорогу.
Скороходи-чобітки!
Та вдягли НЕ НА ТУ НОГУ!
Ноги у дітей не парні -
Ось тому він так не ліз!
Черевики дуже гарні,
Але краще йдуть хай в ліс!
От халепа! Та сідай.
Де ти взявся з чобітками!
Та скоріше вже знімай!
Не пишов би ти! ...до мами!
Умостившись залюбкИ,
Посміхнулась ряха мила:
- А знімати чобітки
Мене мама не навчила!
...Перший через силу зліз -
Недарма ця з бубном пляска!
Їде вгору з лихом віз! -
Чобітки - се з перцем казка!
Ось і другий подолали -
Вже увАААжно одягаєм!
Бо той раз ми просто спали!
Гав чмурних ганяли гаєм...
Ось і другий на нозі.
Кремпуватись - марна справа!
Їде дурень на козі,
Випада у ступор гава -
І прокинулись гаї!..
- А чоботи НЕ мої!
- Так. Спокійно! Це не сон!
Та не фініш і не дурка!
Се не суп із макарон,
Це від трешу шкабатурка.
Знов чоботи ВСІ знімати???
Я ВЗУВАТЕЛЬКА, чи де?
З'їде з глузду рідна мати!
І терпець з ума зійде!
Що робити! Та сідай вже!
Хто придумав ті шнурки?!
Ми надворі були майже
Жах - від бублика дірки.
Лівий знятий! Правий йде.
Тільки піт з чола зійде!
Мамо-неньця! Рідна хата!
...- Не мої! А мого брата!
Старший брат не доносив -
Іх добить мене просив.
Глузд - в відпустку збіг на потяг!
Стріха їде набєкрєнь!
Як так може Кіт в чоботях
Глузувати цілий день?
Так. Звиздець! На розрахунок!
Прощавай Дитячий сад!
Сум та речи - у пакунок,
А ...у дупу зорепад!
От якби ж-то не зарплата!
Хто б знущання так терпів?
То не кіт, то доля клята
Найнахабніший з котів...
Натягаєм знову шкапці,
Пот повіки змив та вії.
Кіт в чоботях вже та в шапці,
І чека подальші дії.
Що, нахабна, вража мика?!
- Шо стоїш? Де рукавички?
А малий кмітливо хмика:
- Рукавички? -
В Ч-Е-Р-Е-В-И-Ч-К-А-Х!
=GoldKing=07.05.2021/найкумедніша дитяча країна Еспаньйола/