Димами гіркими уже не чадять
І спалені казки, і мрії зболілі...
Думок полохливих незаймані хвилі
Зламали і сумнівів змощену гать...
Лиш дощик дзвенить в похололих шибках,
Тополя марнує свій час під вітрами...
А я - відчиняю душі стислі брами,
Гублю усе зайве в минулих роках...
Така золота, чарівна благодать -
Дарує екстази пора вереснева !
І я одягаю яскраву поневу* -
Любовні врожаї у стоси збирать!
Перевод - Кариатиды Сны
http://stihi.ru/2019/09/29/5276
Дымы не горчат и уже не чадят,
И сказки сожгли, и мечты отболели...
И мыслей пугливых не тронуло время,
Взломав лишь сомнений бесчисленный ряд...
Лишь дождик звенит на холодном стекле,
И тополь свой век коротает с ветрами...
А я открываюсь душой перед вами,
Оставив всё лишнее в пройденном дне...
Такая чарующая благодать -
Сентябрь золотой приготовил подарки!
И я надеваю наряд самый яркий -
Любви урожай в вороха собирать!
Перевод - Валентины Агаповой
http://www.stihi.ru/2019/09/30/6224
Дымами уже не чадят - не видать -
Сгоревшие сказки. Мечтам тоже больно…
Пугливых желаний чистейшие волны
Сломали сомнений мощёную гать.
Лишь дождик звенит на озябшем стекле,
Листву осыпает взъерошенный тополь…
Открою души своей крепость-акрополь,
Оставив всё лишнее в прошлом, во мгле…
Такая в природе стоит благодать –
Дарует экстазы пора сентябрёва!
И я надеваю девичью панёву,
Любви урожаи в подол собирать.
Перевод - Фили-Грань
http://www.stihi.ru/2019/10/02/1925...
Огонь отгорел… И дымов не видать –
Ни сказок, ни снов, что мечтаньями полны…
Раздумий пугливо-безгрешные волны
Сломали сомненьями стланную гать...
В окне подозябнувшем дождик звенит…
Ветра с тополей вытрясают налоги…
Душа, ты свободна! Не мнись на пороге:
Ненужное – прошлому. Пройден зенит…
Дарует сентябрь золотой благодать –
Осенних экстазов пригубить по новой!
Нарядную я надеваю понёву* –
Любви урожаи в стога собирать!
Перевод - Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2019/09/29/4123
Дымами, что едки, уже отчадили
Сгоревшие сказки, мечты отболели.
Сомнений мощёные кладки истлели,
Тревожные мысли меня пощадили…
Лишь дождик звеня залетит в подворотни
Да тополь растратит свой век под ветрами…
Душе открываю я настежь ворота:
Всё лишнее – прочь, что копилось годами!..
Осенней поры благодать схожа с раем:
Экстазами нас одаряет по новой.
И яркую я надеваю понёву*,
Любовные чувства в скирды собирая.
Вольный перевод - Григорий Пономарчук
http://stihi.ru/2019/09/29/4132
Дымами горькими ушли
Под небеса года былые...
Дела - и добрые и злые -
В туманной канули дали...
Окошко нудно дребезжит
В меланхолическом миноре...
Мою печаль - былое горе -
Я отпускаю - прочь бежит...
Я златом осени пьяна,
Я грустный лад не уважаю -
Любви последним урожаем
Понёва яркая полна!
*Якщо ви любителька оригінальних речей і вам по душі образ сільської дівчини, то ви можете зшити собі поневу.
найпростіша спідниця, яка тільки може бути, – це понева. Що це таке? Фактично це 3 полотна, нанизані на один пояс.
У чому плюси поневи? Їх багато. Це і економія тканини, і універсальний розмір, і саме головне – простота пошиття!
Але чим же цікава понева? Що це таке, ви вже уявляєте. Тому вам напевно буде цікаво дізнатися про такий предмет одягу ще трохи корисної інформації.
Кожен хоч раз у своєму житті чув про національної шотландської спідниці – кілті. Так от наша понева – це як кілт в Шотландії. Клітини її говорили про місце, звідки приїхала жінка: про губернії, повіті чи селі. Так, основним кольором понев, господарями яких були жительки межі Рязанської і Тульської губерній, був червоний, а лінії, що розділяють тканину на клітини, робилися білими і чорними. На територіях, що перебувають на півночі Рязанської губернії, носили темно-сині або чорні поневи, з вишивкою з білих або кольорових ниток.
Візерунки та орнаменти прикрашали не просто так. Вони розповідали про людину дуже багато. Так, за кольором вишивки і за орнаментом, зображеному на поневі, можна було дізнатися, скільки у господині і дітей, і навіть вік!
Саме воронежські поневи дуже знамениті своїми писаними візерунками. Вони прикрашали яскравими нитками, прикрашалися різними блискітками і незвичайними швами.
Крім орнаментів, ще й яргами прикрашалася понева. Що це за декоративні елементи? Це символ сонця, бога Ярила. Ярг на подолі спідниці могло бути від одного до одинадцяти. Кожного свята відповідало певну їх кількість. Саму святкову спідницю одинадцяти ярг дівчина одягала на найважливішу подію в житті – весілля. Ближче до старості носили поневу, на якій було лише таке позначення.
В часи стародавніх слов'ян навіть існував обряд, який полягав у надяганні поневи дівчатами, готовими до сватання. Після того, як дівчина вийшла заміж, вона не мала права знімати таку спідницю аж до самої смерті.
Така дуже зручна річ, як понева, проіснувала аж до 20 століття. Через деякий час її стали вважати елементом селянської одягу, і міські дівчата відмовилися від такої своєрідної спідниці. Образ сільської панночки більше не приваблював міських осіб. Про це нам говорять джерела, в яких описується повсякденний побут селян. Але незважаючи на це, поневу не виключили з ряду традиційних російських убрань, які буде зберігати історія на протязі довгих років.
Зберігаючи традиції наших предків роками, ми віддаємо данину поваги і пам'яті нашої історії. Бути може, хтось вважатиме необов'язковим цікавитися побутом своїх предків, але і зайвими такі знання ніколи точно не будуть.
на фото - дівчина у поневі