Та буде рiдним аж до забуття

Моє дитинство - мій щасливий спогад
Про рідний край, волошки у вінках
Красунь-дівчат, про перший ніжний погляд,
Про перший поцілунок у квітках.

Про човен на такій знайомій річці,
Де плачуть верби і до цього дня,
Про ті стежки, що в'ються наче стрічки,
Про те, як вперше сіла на коня.

Тоді здавалось нам, що попереду
Життя доросле, сповнене пригод,
Я любувалась чистим ясним небом
І вірила в Радянський наш народ.

Мій рідний край, Радянська  Батьківщіна!
Здавалось, єдність, братство назавжди.
Тоді там цінувалася людина
І ще далеко було до біди.

Я пам'ятаю майже кожну хату
І в рідній школі перший свій дзвінок.
Без розділу на бідних і богатих
Ми всі єднались у один гурток.

Ми будували хованки дитячі
За хатами в високих бур'янах
Бажали швидше вирости, побачить,
Який нам доля приготує шлях.

Вже не зіш'ю намисто з горобини
І кульчики не зроблю із вишень,
Але у сердці назавжди дитина
Живе і пам'ятає кожний день.

Як березень нас зустрічав квітками,
Як проліски збирали у лісах,
І теплий травень був таким духмяним,
І червень з цвітом маків у полях.

Радянський край, кохана Батьківщина,
Я кланяюсь тобі аж до землі
І щиро вдячна, мати-Україна
За все жіття, за погляди мої.

За те, що там навчилась я кохати,
Шукати правду, вірити в добро,
Що жили там дідусь, бабуся, мати
І що мені там жити повезло.

За те, що цінували в рідній школі,
За перші кроки  у моє життя,
За все те рідне - рідне аж до болі
І буде рідним аж до забуття.

           13.05.2024

Мені пощастило жити в Радянському Союзі і вирости в Україні, за що я щиро вдячна своїй долі.
На знімку велика частина моїх дитячих друзів.