Т. Шевченко. Мне это все равно...

***
Мне это все равно: я буду
на Украине жить иль нет,
меня кто вспомнит или забудут...
Теперь в снегу в чужой стране
все это безразлично мне.

В неволе вырос меж чужими,
и, неоплаканный своими,
в неволе, плача, я умру.
И все с собою заберу.
Да, я и слова не покину
на нашей славной Украине,
на нашей - не своей земле.

И я не попрощаюсь с сыном.
- Молись, - ему не накажу, -
молись же, сын, за Украину
отец замучен, - не скажу.
Мне это все равно - он будет,
тот сын, молиться или нет.

Но нет, не безразлично мне,
коль Украину злые люди
коварно усыпят, в огне,
ее обворовав, разбудят...
Ох, нет, не безразлично мне.

с украинского перевел А.Пустогаров

***

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі плачучи умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.