Одна восьма як цiле

Невпинність плину часу для життя
здається чимось вічним і буденним,
коли щоночі сниш своє щоденне,
з якого вже немає вороття.

Чи грудня сніг, чи липня духота -
тобі цей світ здається чимось кращим,
ніж згода з тим, що він, на жаль, пропащий,
бо пустоту плекає пустота.

І все б - дрібниця, зрештою, але
ти чуєш, як мугикає мале
десь там, за Атлантичним океаном,

і знову див відшукує душа
у римах коротенького вірша,
в якому ладить  істина з обманом…


Рецензии