Ми не вірші, що зібрані у збірку,
Спаплюжені тривогами вночі,
Ми не думки, що не приходять двічі,
Ми ті, хто знає гіркий смак війни…
Закохані у землі рідні самі,
У ріки, гори, села та міста,
У огрубілі руки тата й мами,
У віру, що усіх нас обійма…
Тремтить земля від вибухів і знову,
Шукаємо ми захисту між стін,
Моя країна різнокольорова,
Ти скоро підведешся із колін…
Розквітнеш ти та всі сади вишневі
Не зломлені під обстрілами зла,
Хай прийдуть ті світанки березневі,
В яких є спокій, тиша та весна…
(Ніка)
Січень 2024
Ми не вiршi, що зiбранi у збiрку
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2024
Свидетельство о публикации №124032404712
Свидетельство о публикации №124032404712
Рецензии