Созвездия судьбы на украинском

Сузірья долі
Яка  засніжена, стоїть  навкруг  зима,
У ній: і ти, і я - одна  на двох, дилема…
Клубок всіх почуттів, незвіданая тьмя,
І лиш кохання світ, як сяйво - діадеми!

Довірившись  інстинкту  та  почуттям -
З тобою, перейдемо  межу  Ойкумени…
Звіриними, ми віддамо  себе, стежкам:
Первісні почуття, всі вилізуть на сцену!

На поміч, прийдуть до нас і зір та слух,
Щоб світ, пізнаннями, нам надолужить:
Запам’ятати кожен вигин тіла його рух,
Та таїнство кохання нашого не рушить!

Ти поглядом, все міряєш, мене рівняєш,
Ключичні ямки гладиш, та їхню глибину,
Про виразність постави, над усе дбаєш,
Таку,  тепер не стрітиш, лиш мене одну!

Я лиш очима пробіжу по спині і лопаток,
Уздовж хребта, усі повадки роздивлюсь
Прикмети, звичаї - які  зібрав  нащадок,
В тобі, усіма чарами своїми, розчинюсь!

У родинках, знайду сузір’я по всій спині,
Накреслю шлях, на спині: далі, долі рух,
З координатами Весни й Кохання, нині -
Під непреривний гомін серця, його стук!

Зоставлю в пам’яті, назавжди я,  своїй -
Той, місяц брів здивованих, мого уроку,
Всіх: почуттів, відтінків, кольорів  сувій,
Що  серце  моє  радують, іще  нівроку!

Ми з ніжністю, й за ніжність, помовчім -
Де  легко  відчуття, знайшли  на  дотик…
Вся льодовитість, сіжність довгих  зим,
Зтече, як весняний струмок та  дощик!

27 січня 2024 року
Віталій Косенко