Мені ти знову снишся…
Мені ти снишся знову, у чарівнім лузі,
Та, тільки б рідше красувалася, ві сні…
Сам місяць: знов з’являється на крузі,
Його холодний блиск, незаважа мені!
До тебе ніжність, я свою іще не втратив,
Та тільки, ниже: холод груди, увесь час…
У пам’яті, про тебе, залишилися карати:
Того кохання, що бурхливо зігрівало нас!
Розлуки біль, ще ранить мене, в серце,
Хоть стільки я разів, від тебе, вже не йшов…
Кохання, мабуть, теж вимірюється в Герцах -
Та тільки формулу до нього, так і не знайшов!
Пробач що не зберіг той, серця твого вогник,
Холодною ти стала, нече крижана Зима…
Замерз у кризі, поміж берегів: зв’язок і човник,
Бо окрім снів, та віршів про кохання, з пам’яті все зникло: і нічого, мабуть вже нема!
14 лютого 2024 року
Віталій Косенко
Ты снишься мне снова. на украинском
© Copyright: Виталий Косенко, 2024
Свидетельство о публикации №124022504581
Свидетельство о публикации №124022504581
Рецензии