Світанковий спів
У скруті – хто поруч, той і рятівник.
Війна, світе мій, – місце гибле.
Тримаємось купки, інакше гаплик.
В шторми – хто гребе, той і виплив.
Квітчається всеобіймуща весна.
Сполука – бальзам від розлуки,
А відстань не довша, ніж куля земна.
Повітряна куля нам в руки.
Хай день онімілий, і ніч – нічичирк,
В нас спільність двох милиць, мій милий,
Збувається краще, а гіршому – чвирк.
Кохання нарощує сили.
Затям собі, що швидкість світла стрімка,
А темрява – це черепаха,
Що зірка щаслива і ніжна така
Літає від даху до даху.
І сяде колись-то тобі на плече,
На вушко співаючи лунко,
Послухати – небо до нас притече,
І повня – нічна сміхотунка.
Від подиву стихнуть запеклі громи,
Ущухнуть борвії холодні,
В тій співанці – як врятувалися ми
В годину лиху одне одним.
Рассветный напев
© Copyright: Ирина Юрчук, 2024
Свидетельство о публикации №124021404431
Свидетельство о публикации №124021404431
Рецензии