Спробуй-но
Вийти з оточення, де
Накрахмалені, такі втомлені й неоднозначні літери.
Село розпашілим камінням
Падає на зарюмсані очі
Тих непевних міських,
Та у нас це диптих, не дихотомія.
Його емоцій не бачити за скельцями,
Її голосу не чути за тривогами,
І як не волати небу?
Їм утовкмачує воно,
Що годі бути нерішучими.
Має воно на увазі
Стрічки від аеропланів,
Невігластво в океанській заобрійній тиші...
Він каже з екранів, що всі винні,
Вона вишиває мереживо тривог,
Як завжди, твереза.
Спробуй-но
© Copyright: Марина Чиянова, 2024
Свидетельство о публикации №124020904308
Свидетельство о публикации №124020904308
Рецензии