Твоє тепло
Морозні дні: сипучі, сірі чи яскраві,
Підступна ожеледиця, збиває слід…
Тепло душі, неначе нагорода, право -
На почуття, що можуть розтопити лід!
І не страшна, вже беспробудна сірість,
Невпинний шквал, та гул крутих вітрів…
Тепло в душі: твоя, та іще Божа милість,
Що руку простягла, як радуга з мостів!
Міняються, з вікна, знайомі краєвиди:
Холодна хуртовина, сніг та перемети…
Твоє тепло: як знов, на серці - квітень,
Та почуття, що виливаються в сонети!
Зима: розстане, зникне з талою водою,
І синє небо, полонить пташиний спів…
Тепло твого кохання, що зберіг зимою,
Засвітиться в очах, і вже не треба слів!
Якщо зненацька, знов завиє: завірюха,
Завалить снігом, до сердець, прохід…
Кохання мого серця, як гаряча запорука,
Ростопить, до краплини, той жорстокий лід!
17 січня 2024 рік
Віталій Косенко
Твое тепло
© Copyright: Виталий Косенко, 2024
Свидетельство о публикации №124011702948
Свидетельство о публикации №124011702948
Рецензии