Кони, Звезды, Тишина. на украинсков

Коні, Зорі, Тиша…
Коні  долі  мчать,  іскряться  їх підкови,
Сани  бороздять,  неначе  ділять  світ…
Відкриваються  простори:  нові  й нові,
Тільки замість шляху, є безмежний лід!

Завірюхою: хурделяться, ростуть замети,
Замітають снів, глибокий в душі, слід…
І неначе обіймають, затягають далі перемети:
Нездійсненні мрії, перетворюючи -  в лід!

Морок ночі, наче широченним, одіялом,
Покриває простір тягне далі, наче сірий мул…
Темрява, примарним, нас ляка оскалом
Нагло в очі дивиться, з усмішкою, в притул!

Тишу роздивитись, усі миті неповторні,
Душу, незбагненну, як рентгеном просякти…
І прості події, напрочуд, не рукотворні,
Як «Античну творчість» разом, осягти!

Небо зоряне, вночі нам дарить сяйво:
Що мороз і темряву, пронизують весь час…
Мерехтить, та радує нам серце, що не зайве,
Давню мрію в нас розпалює, та душу, кожен раз!

І душа тепліша,  відтає,  стає  світліша:
Мирний затишок все манить, залюбки…
Всі печалі, забира  сяйво  зірок та тиша,
Коні долі не спиняються тепер уже
ніколи, їхній  шлях, сиві  освітлюють, віки!

15 січня 2024 року
Віталій Косенко


Рецензии