Чимдуж обіймаючи небо пусте,
Шукаєш омріяні ініціали,
А потім світанок стікає з фіалу
Скуйовджених хмар...Знову відстань росте,
І він не почує твоїх мадригалів,
І ти не побачиш таємних есе...
Кохання у тиші, немов в медресе,
Навіщо так довго й сумирно вивчали?
Кохання і тиша - піднесений стиль,
Ховає в собі безліч загадок штиль,
Та ваші моря - незрівнянно далекі,
Мов пустка, розкидана спогадів тека...
За обрієм кожним - нові острови,
Та в світі новому чи стрінетесь ви?
Вiдстань
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123111208536
Свидетельство о публикации №123111208536
Рецензии