Осень СВ

Сенько Виктор Васильевич
Осінь. http://stihi.ru/2023/09/06/3045

Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
 
Туман проспав усю нічку
в осоці зеленій,
сонце кинуло на річку
доріжку до кленів.
 
Що стоять як під фатою
до річки спустившись,
зачаровані красою,
туманом напившись.
 
Клином журавлі знов  хмари
ріжуть як перину:
Осені не здержуть чари
щоб тут не погинуть...
 
Покидають... Як і люди
їдуть хто де знає...
Осінь, ти чарівна всюди
де війни не має.
 
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
 
перевод с украинского:
 
Утро. Тишина. Луна гаснет.
Кукушка кукует.
А на востоке тучи в красное
Бог Небо рисует.
 
Туман проспал всю ночку
в осоке зелёной.
Солнце бросило в реку
дорожку к клёнам.
 
Стоящие, как под фатой,
к реке спустившись,
очарованные красотой,
туманом напившись.
 
Клином журавли, тучи хмуры,
режут как перину
осени не удержат чары
чтоб тут не сгинуть...
 
Покидают... Как и люди
едут кто куда знает...
Осень, зимы прелюдия.
Природа войны не понимает.
 
Утро. Тихонько. Луна гаснет.
Кукушка кукует.
А на востоке тучи в красном
Бог Небо рисует.