Осінь.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
Туман проспав усю нічку
в осоці зеленій,
сонце кинуло на річку
доріжку до кленів.
Що стоять як під фатою
до річки спустившись,
зачаровані красою,
туманом напившись.
Клином журавлі знов хмари
ріжуть як перину:
Осені не здержуть чари
щоб тут не погинуть...
Покидають... Як і люди
їдуть хто де знає...
Осінь, ти чарівна всюди
де війни не має.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
Осень
© Copyright: Сенько Виктор Васильевич, 2023
Свидетельство о публикации №123090603045
Свидетельство о публикации №123090603045
Рецензии
Виктор Васильевич! Добрый День и большое спасибо за стихи! Помню, что раньше я почти не понимала укр.мову!) А сейчас слушаю и так тепло на душе. Очень красивый язык, очень по - доброму звучат слова. Очень нежные слова!
С благодарностью Наташа
Наталия Баух -Барсукова 08.10.2023 12:23 • Заявить о нарушении
С благодарностью Наташа
Наталия Баух -Барсукова 08.10.2023 12:23 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 45 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.