Предутренний дождь
Який він тихий дощик передранковий,
Що ледве чутно за вікном шепоче…
Без вітру, навіть листя не стріпоче
Під ним… Що ж він промовить хоче?
Вмиває світ дрімотно - світанковий…
На небі простягнувся простирадлом
Такий чудово - невимовний спокій,
Що тільки мариться нам в нічці темноокій,
Та є відлунням світанкових років,
Що ми шукаєм в сумі безпорадно.
Який ти лагідний, що не біду віщуєш,
А день мрійливий в зелені та квітах…
Ще щедрі дні та ласка Божа літа!
Ще в нас жага життя несамовита,
Що і в думках, і в розпачах панує.
Віра Половинко
Свидетельство о публикации №123072604468
С повагою,
Аніта
Анита Карелина 06.09.2023 07:31 Заявить о нарушении
Вера Половинко 25.11.2023 21:22 Заявить о нарушении