А де Любов?
Я образи віршую та кодую
в еквівалент,
І смуток мій уже не так помітний, згорівши вщент,
Сторицею, охоче, принципово,
щоб до кінця,
Приходьте, люди, до простого слова, займіть місця.
Гройсмейстер наднових словосполучень,
мрій наяву,
Водночас, визначний діяч і учень, віршем живу,
І я ніколи чесно не признаюсь
поміж рядків,
Як зрощувати квіти намагаюсь
серед снігів.
О, Господи, очисти мою душу, що б не грішить,
Відпрасувати я зім'яте мушу,
щоб далі жить,
Коли писала, здерла випадково
коліна в кров,
Невже я римувала помилково,
а де Любов?
--------
(оригинал)
Я образы кодирую суетно
в насущные слова,
И грусть моя не так теперь заметна,
сгорев дотла,
Сторицею, вконец, принципиально
оплачено вполне,
И стало безразлично, не печально,
не больно мне.
Гройсмейстер слов и зашифровок новых,
мечт наяву,
Средь грубости чужих формулировок,
в стихах живу,
И никогда я честно не признаюсь,
что между строк
Я без остатка тихо изливаюсь,
как ручеёк.
О, Господи, мою очисти душу,
мне б не грешить,
Но смятое я вряд-ли отутюжу,
так буду жить,
Содрав себе нелепо и случайно
колени в кровь,
Я многие расшифровала тайны,
а где Любовь?
Свидетельство о публикации №123053104752