Впитися світлом,
Не жити жодного дня.
Йти під трембіти
Зневажливо, навмання,
Всюди лишаючи гліфи,
Мов дика відьма,
Бачити погляд його,
Втомою оповитий.
Подумки цілувати кожну зморшку
Від недочитаних книг,
Згадувати меми
Про шахівницю та пиріг,
Уся ця політекономія так його прикрашає,
Він народився,
Аби злітати
До небокраю.
Аби меланхолійно
І монотонно
Розкласти кубики істини
На місця
І поховати ворога,
І в небо здійняти стяг.
Свiтло
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123042206980
Свидетельство о публикации №123042206980
Рецензии