До Музи - Алесандро Манзонi it-ua

Novo intatto sentier segnami, o Musa,
Onde non stia tua fiamma in me sepolta.
; forse a somma gloria ogni via chiusa,
Che ancor non sia d’altri vestigj folta!

Dante ha la tromba, e il cigno di Valchiusa
La dolce lira; e dietro han turba molta.
Flora ad Ascra agguagliosse; e Orobbia incolta
Emul; Smirna, o vinse Siracusa.

Primo signor de l’italo coturno,
Te vanta il secol nostro, o te cui di;o
Venosa il plettro, o chi il flagello audace?

Clio, che tratti la tromba e il plettro eburno,
Deh! fa che, s’io cadr; sul calle Ascreo,
Dicasi almen: Su l’orma propria ei giace!

*    *    *

Аби не згас вогонь, запалений тобою,
Вкажи мені той шлях, де менше перешкод,
Де наш союз нерушний дасть плоди, де воля
Твоя себе проявить, чистий епізод
 
З трубою - Данте тут, лебідь Воклюза
Тяжіє ліри, інших не злічить.
І Флора недаремно догнала Аскру,
Оробії не варта Сіракуза.
 
Улюбленець сміливий Мельпомени,
В Італії ти першим бич підняв,
Плектрону спокій давши,
 
Тож, якщо впаду, зроби одне,
Моя велична Музо - на шляху аскрійськім
Твої сліди побачить прагну я.