Слава Украине!

Дивлюсь на фото…  Перші дні   весни…
Що начебто не викликають подив…
Я над світлиной, де лице війни,
Схиляюся, затамувавши подих

Комок у горлі і немає слів.
Тебе ніколи не побачу поряд
Замість цього презирство ворогів
З відразою відображає погляд.
   
Й ненависть та зневагу поготів -
Під час війни - супутники незмінні…
Та тільки вигук  – Слава Україні -
Перехрестили черги з трьох боків…

Із голосом,  де не помітен страх -
Вони  ж до сказу доведуть чужинця,
Бо спромоглись відчути у словах
Незламну велич духа  українця.

Здавалось, їм приниження вдалось -
У крові всім та звичними до звірства,
Натомість же відчути довелось
Усю зневагу… на межі презирства.

Хоч він без зброї й не на полі бою,
Й прості слова… він просто залюбки
Покрив російську армію ганьбою…
І це зафіксували  на віки.

Слова останні  і остання путь…
Зостався погляд. Ворогу у вічі…
Герої теж вмирають. Та живуть
У спогадах… А це триває вічно…