О Боже мій, як жити, поясни
Бракує слів. Хай винних покара
Господній гнів на відголос війни,
Що вкотре досягає до Дніпра...
Багатоповерхівка…залюбки
Й неважко уявити - в Україні
Багато їх, а ми через шибки
Загляньмо до звичайної родини.
Ось бачу, до суботнього прання -
Білизна, що потрібно прасувати,
Напевно, налаштована зрання…
Дитину бачу, поряд з нею - мати…
Як все хазяйновито і з комфортом
У затишку, домашньому теплі,
Де яблука осіннім натюрмортом
Поверхню прикрашають на столі...
А далі - далі гуркіт та вогонь…
Що, зрештою, завжди війна несе -
Й останнім, що сприймається, либонь -
Страшений гуркіт. Спалахи. І все…
Шукатиму очима їх дарма,
Та й кожною клітинкою у тілі -
Серед живих нікого з них нема...
Та бачу стіл... І яблука вцілілі…
Проспект Перемоги, 118
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2023
Свидетельство о публикации №123011806994
Свидетельство о публикации №123011806994
Рецензии
О Боже мій... Бракує слів... Дійсно, так і є... Дуже сподобалося.
Светлана Пузина 06.08.2023 20:56 • Заявить о нарушении
Светлана Пузина 06.08.2023 20:56 • Заявить о нарушении