І, як ніколи, дихати хотілось,
Руїни тисли груди кожну мить…
Чи може то страхіття нам наснилось?
Чому цей біль ніяк не зупинить?
Молімося — живі — за всіх загиблих,
Та дуще за живих, що в боротьбі
Не можуть і не хочуть «перебігти»
Туди, де спокій з тишею завжди…
Уламки вікон, знищена домівка,
Розтрощені і ребра, і серця,
Як можна вбити діточок та літніх?
Як можна йти так підло до кінця?
Тремтить рука, дитина дуже плаче,
У попелу, у крові, у війні,
Благаю, Боже, подаруй нам вдачу,
Хай переможе світло у пітьмі…
(Ніка)
16.01.2023
Присвячено жертвам та всім потерпілим від військового злочину країни-терориста у Дніпрі 14 січня 2023 року
I, як нiколи, дихати хотiлось
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2023
Свидетельство о публикации №123011607820
Свидетельство о публикации №123011607820
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.