В небі зимовім. В небі високім.
В білім тумані, в сірій імлі
В променях світла бавиться сокіл
І оглядає землі свої.
Там – невагома вітряна тиша.
Там заблукала рання зима.
Сокіл кружляє вище і вище:
Холод, та клітки в небі нема.
Сонце як мед із ягідним соком.
Часте тривожне серцебиття.
Що ти побачив, крихітний сокол?
Звідки у крилах стільки життя?
Падає, наче камінь у воду,
Дихають груди, очі горять.
Бавився сокіл - і за свободу,
Крила і кігті заздрила я.
Заздрила біло крихітній птиці,
Доки не зникла тиша німа:
Бачу мисливця, бачу рушницю,
Бачу! – Кричати сили нема.
Постріл – і тихо стало у полі.
Небо застигло, як кам’яне.
Губи відкрились і захололи,
Наче та куля вбила мене.
***
© Copyright: Алена Васильченко, 2022
Свидетельство о публикации №122113005166
Свидетельство о публикации №122113005166
Рецензии