Хмари. Непривітні. Безголосі.
Спогади. Молитви і омани.
Мариться мені білявка-осінь
в сукні із ранкового туману.
Мариться у темряві і сниться.
Відьмою гойдається на гіллі.
Падає у дідову криницю
сонце, почорніле, як вугілля.
Листя пожовтіло у волоссі.
Ранки забриніли сивиною.
Чую за вікном: чаклує осінь
дощ, який проллється наді мною.
Соняхи. Зчорнілі. Безголові.
В темряві схилилися імлистій.
Мариться мені, що в колір крові
де-не-де забарвлюється листя.
Бавиться. Гойдається, як діти.
Заплітає на порозі коси.
Тішиться за небосхилом вітер,
літери складаючи у "Осінь".
Холодом пронизує до щему.
Мариться, навіюється, сниться.
Осінь, що кружляє під дощем і
падає у дідову криницю...
Ос1нь
© Copyright: Алена Васильченко, 2022
Свидетельство о публикации №122090507505
Свидетельство о публикации №122090507505
Рецензии
Уж небо осенью дышало.
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 04.05.2023 14:32 • Заявить о нарушении
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 04.05.2023 14:32 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.