Марго, тебе я задолжала2 Из М. Метелецкой

Чтоб помиловал...

Вот и я возвратилась
Домой, где очаг мой родной.
Здесь всё так, как всегда, лишь горчит привкус ковидных улиц…
Кто болел в пандемию, а кто умер этой зимой…
Кто же вирус пустил на людей? Злой колдун иль безумец!?

От дождя на стекле –
Словно слёзы погасших надежд…
И не молятся люди, и отклик не ждут понапрасну…
Будь хоть дождику рад, что не в пору зимою, но свеж.
И неси позитив, Каю лёд растопи в век ненастный…

Ну, так будем любить мы!
И зверю сломаем хребет
Всепрощением и послушаньем Заветам отныне!
Обратимся всем сердцем, Спаситель мой, нежно к Тебе,
Чтоб помиловал, грешных, чтоб мы не пропали в пучине!..
   27.01.2022


Маргарита Метелецкая
Щоб помилував
http://stihi.ru/2022/01/26/5761

 Ось і я повернулась
    До отчого дому тепер -
    Тут, як завше усе, лиш гірчить присмак ковідних вулиць...
    Хто хворів в пандемію, а хто у цю зиму - помер...
    Хто ж той вірус на людство пустив? Злий чаклун чи безумець!?

    На задощенім склі -
    Наче сльози погаслих надій...
    І ніхто вже не молиться, відгук уже не чекає...
    Хоч січневому дощику - щиро й відважно радій
    І неси позитив, і розтоплюй льодинку у Кая...

    Нумо, будем кохати!
    Зламаємо Змію хребет
    І всепрощенням, і виконанням Завітів Господніх!
    Так прохатимем серцем, Спасителю, ніжно Тебе,
    Щоб помилував, грішних, щоб нам не сконати в безодні!..


Смотрю...

   «А, может, то был сон, тот целый бал, твой пал
огней! Софитов! Залов полных,
что нёс тебя сквозь них аккордов вал…»
      Оксана Забужко

Смотрю я на пустую оболочку
Того, что было тёплым и живым –
Жизнь завела меня в глухую точку –
Надзор оставил, видно, Херувим,

Покинув душу без охраны верной –
Знать, надоел ему мой жалкий стыд?
Сошлись все звёзды с картами, наверно –
Бурлит моя судьба, как меж корид?

Прийти в себя я делаю попытки,
Одолевает грусть-печаль меня.
Очам моим, пытливым малахитам
Мешает серость будничного дня.

Не дай, Господь, тоски пренебрежения,
Оставь отраду верного служения
Тебе!..

Маргарита Метелецкая
Дивлюся...
http://stihi.ru/2022/01/20/4748

  "А, може, то був сон - той цілий бал, той пал
       світел! суфітів! залів чорнозівих,
       що ніс тебе крізь них музичний вал..."
           Оксана Забужко

Дивлюся на порожню шкаралущу
Того, що було теплим і живим -
Мене життя завело в дику пущу -
Покинув нагляд, певно, Херувим,

Лишивши душу без довіри й варти -
Чи сором мій принизливий набрид?
Чи змовилися і зірки, і карти -
Вирує доля, як серед корид?

Оговтатись силкуюсь, зрозуміти -
Журюсь дієво у покорі дня -
Очей моїх питливих малахіти
Буденна сірість знову зупиня...

Не дай же, Боже, суму збайдужіння,
А лиш моління й ревного служіння
Тобі!..