А я вже, мамо, на небі,
Тут гарно - ніякого горя!
І небо, синіше за море,
Купаюсь, як білий лебідь!
Приносить на крилах вітер,
Молитви і ваші зітхання,
І любі слова кохання,
Тут хмари пахнуть, як квіти!
А Бог у довгій сорочці,
В блакить цю, зануривши нозі,
Сумний і в великій тривозі...
Тут, мамо, усі наші хлопці.
І нас тут щоразу більше...
В дівчаток малих із Бучі
Печальні, заплакані очі,
Потрохи стають світліші -
Відходять від болю і крові.
Взяла під опіку їх Мати...
Як шкода: не встиг я сказати,
"Кохаю" сусідській Олі...
Розмова
© Copyright: Валентина Козачук, 2022
Свидетельство о публикации №122060504683
Свидетельство о публикации №122060504683
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.